середа, 20 березня 2019 р.

методична робота


Вивчаються народні ремесла
Широківський район
Комунальний заклад «Широківська середня загальноосвітня
школа №1-загальноосвітній навчальний заклад  І-ІІІ ступенів»
Широківської районної адміністрації


Обласна фольклорно-етнографічна експедиція «Звичаї,обряди та традиції  мого краю»




2018 р.



Історія народних ремесел. Сучасні ремесла
Широківщини


Назва колективу: «Дослідники народних ремесел»
Керівник: Синицька Зоя Петрівна
Учасники групи: учні 11 класу Широківської СЗШ №1
Алхімова Дарина Олександрівна,
Краснощокова Аліна Станіславівна,
Кушнерук Катерина Русланівна,
 Панченко Вікторія Олексіївна,
Фурсова Дар’я Едуардівна














Україно моя, найчарівніший краю,
Де билини, казки і легенди живуть.
Линуть щирі пісні із зеленого гаю,
І струмочки з джерел відправляються в путь.
Тут усе найрідніше, найкраще, пісенне,
Рушники вишивані й простори ясні,
Дороге, миле серцю, святкове й буденне,
Й вишиванка, що в спадок дісталась мені.
Я до серця горну оберіг полотняний,
Бо у ньому минуле і доля моя.
Прохолодний од вітру, од поля духмяний,
В ньому мамине серце і спів солов’я.
Вишиванко моя, я з тобою повсюди,
У хвилини щасливі і в миті круті
Українцем іду й пізнають мене люди.
Ну, а я славлю мамині руки святі,
Що з любов’ю сорочку мені вишивали,
Додавали у неї і світла, й тепла,
Щиру пісню і думу у виріб вкладали,
Щоб щаслива в дітей їхня доля була.
Не цурайтесь традицій своїх, добрі люди,
Оберегів святих, що живуть у віках.
Бо без них українців із нас вже не буде,
Як і квітів зимою у білих полях.
Художні ремесла та промисли — це засноване на ручній праці товарне виготовлення речей, що задовольняють виробничі, побутові, культові та обрядові потреби суспільства. Промислам передували ремесла. Ремесла на Україні мають багатовікову історію. Зародилися вони ще за умов натурального господарства як допоміжні домашні заняття. Промисли з'явилися на пізнішому етапі розвитку суспільно-економічних відносин — при товарному виробництві. Народні ремесла та художні промисли посідали чільне місце у виробничій діяльності та духовному житті українського народу, зрозуміло, з врахуванням його соціальної диференціації, локальних особливостей. їх розвиток та побутування завжди зумовлені багатьма факторами, зокрема, природно-географічними умовами певної території. До розповсюджених  художніх промислів відносяться вишивка, виробництво художніх тканин, килимарство, різьбярство — взагалі художня обробка дерева, гончарство, обробка металів, розпис тканин, в'язання, мереживо, художня обробка шкіри, каменю, кістки та рогу, художнє плетіння. Виникли вони не водночас, та й значення їх у системі промислів неоднакове.
Споконвіку народне декоративне мистецтво розвивалося у двох напрямах: як домашні ремесла для потреб своєї родини, і як організовані промисли, що створювали товари для продажу. Часто вироби народного мистецтва виготовлялися спеціально на замовлення споживача.
Ремесло — це дрібне виробництво ужиткових та мистецьких товарів, основою якого є переважно ручна техніка без виробничого поділу праці. Технологічні навички в народних ремеслах, як правило, передавалися від батька до сина з покоління в покоління. Тому часто саме в народному мистецтві збережені найдавніші традиції, художні стилі, віками нагромаджений ремісничий і художній досвід. Народне мистецтво протягом багатьох віків живило національну культуру, давало наснагу професійним митцям.
Ознайомившись зі списком народних ремесел України, не зможеш сумніватися у таланті українців, принаймні винахідливості та добре розвиненій уяві: писанкарство, гончарство, ковальство, золотарство, обробка шкіри, ткацтво, теслярство, столярство, плетіння, бондарство, гутництво, стельмаство, вишивання, килимарство, гаптування, фарбування тканин, куховарство, кондитерство і це далеко не повний список!
Народні промисли і ремесла є невід’ємною частиною культури та побуту традиційного українського суспільства. З одного боку, вони пов’язані із матеріальною культурою, тобто господарством та освоєнням природних ресурсів, а з іншого — є частиною духовної культури народу, оскільки відображають народну творчість.
Традиційні промисли та ремесла разом з галузями господарства тривалий час забезпечували усі сфери життя українців. Серед готових виробів були різноманітні побутові речі: знаряддя праці, транспортні засоби, меблі та інше хатнє начиння, одяг, взуття, головні убори тощо.
Ремісничу справу добре знали всі члени родини, накопичені роками знання та навички передавалися із покоління в покоління. Вже з раннього віку діти підсобляли батькам у тому чи іншому занятті, а згодом і самі починали ткати рушники, ліпити горщики, плести кошики тощо, адже володіння тим чи іншим ремеслом було особливо важливим задля підтримки сімейного благополуччя.
Вишивка — феноменальне явище в художній творчості українського народу, її витоки сягають глибини віків.
Вишивання, втілює всю родючість української землі та щедрість і гостинність українського народу. Усім відомо, що вишивання є національним мистецтвом та ремеслом українців, звичайно, у залежності від регіону існують певні розбіжності у використанні елементів орнаментів, естетичності їх розташування, гами кольорів, а також у використанні певних технік. Крім того, вишивання, як національна традиція, сприяла формуванню у дівчат і жінок терпіння, наполегливості, відчуття краси, бажання творити добро, дбати про дорогих і милих серцю людей. Що й казати, адже дівчина мусила вишити милому-судженому сорочку, хустинку, рушники — це було найкращим показником її працьовитості і таланту, її смаку. То ж кожна дівчина вишивала свій неповторний узор, який відрізнявся від усіх інших і виражав настрій і думки, її ставлення до людей, до природи і краси навколишнього світу. В цьому була закладена глибока народна філософія.
Вишиванку вишивала 
Навесні твою, 
В нитку мрію укладала 
І любов свою. 
Ніжну мрію, що шепоче 
Дивну казку в сні, 
Що цілує твої очі 
І співа пісні. 
Все найкраще в ній зібрала 
Із долин, із гір 
І в мережку повкладала 
У хрещатий взір. 
Хай на серце тобі ляже, 
Наче цвіт в маю, 
І душі твоїй розкаже 
Про любов мою.
Слава нашого національно мистецтва виходить далеко за межі України та інших слов’янських країн. Справжня колоритна барвиста українська сорочка, зроблена з льону й вишита вручну, оздоблена національними орнаментами та виконана різноманітними техніками вишивання, втілює всю родючість української землі та щедрість і гостинність українського народу.
Вишивання сорочок з давніх давен органічно увійшло в життя народу, воно втілює в собі всі його естетичні принципи, ідеали добра та краси, прагнення до довершеного і витонченого.
Усім відомо, що вишивання є національним мистецтвом та ремеслом українців, звичайно, у залежності від регіону існують певні розбіжності у використанні елементів орнаментів, естетичності їх розташування, гами кольорів, а також у використанні певних технік.
Наш народ ставився до вишиванки як до святині. Вони передавалися з покоління в покоління, з роду в рід, береглися як реліквії. Символічний образ сорочки-вишиванки часто зустрічається в народних піснях. За традицією, дівчина, готуючи придане, мала власноруч вишити своєму нареченому сорочку.
Вишиванка — це символ здоров'я та краси, щасливої долі й родової пам'яті, порядності й чесності, любові та святковості; крім того, вишиванка – це ще й оберіг. Символіка вишивки залежала від того, кому призначалося вбрання: парубкові-нареченому, чоловікові чи хлопцеві; дівчині чи заміжній жінці.

Виготовлялися сорочки з лляного чи конопляного полотна домашньої роботи. Було чимало типів традиційних сорочок залежно від форми, використаних матеріалів, а також від семантики кольорів: подільський, галицький, поліський, волинський, наддніпрянський, полтавський, гуцульський, буковинський, лемківський тощо. Цікаво, що символіка вишиванок часто-густо збігається з символікою орнаментів предметів матеріальної трипільської культури. Виявлені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків (датують їх VI ст.) ідентифікуються з візерунками вишиванок XVIII—XX ст. Щоправда, символіка вишивки часто складалася з двох частин: історичної (родової) і прогнозуючої (загадування майбутнього, продовження роду).
ЦІКАВІ ФАКТИ. СИМВОЛІКА ВИШИВАНКИ
* Вишивка хрестиком є найпопулірнішим швом, який застосовують у найрізноманітніших виробах. Наприкінці 19 століття така вишивка поширилася по всій Україні. Елементи орнаменту, які виконувалися хрестиком, найчастіше мали рослинний чи геометричний характер.

* Сорочка (особливо ж чоловіча) - символ кохання й вірності. У давньому замовлянні сказано: «Якою білою є сорочка на тілі, таким щоб і чоловік до жінки був. У деяких народних піснях, як зауважив О.Потебня, образ не пояснюється, але його можна зрозуміти на основі символічних значень.

* У другій половині XIX ст. в європейській фольклористиці широко обговорювали сюжет про графа, який потрапив у полон до невірних, і про його дружину. Біла сорочка, дана дружиною чоловікові, — символ вірності: поки сорочка біла, доти жінка вірна. Випрати сорочку в чумацьких піснях означає полюбити чумака, навіть якщо він одружений. Характерно, що не завжди чумак погоджується на любовні стосунки з випадковими особами жіночої статі (в піснях це переважно дівчата або молода шинкарка-здирниця), не дозволяє їм «прати сорочку», хоч вона й не біла, бо «сьома неділя». Таким чином, чумак зберігає вірність коханій дівчині, до якої має повернутися.
* Вишивка "білим по білому" - це художній прийом, у якому рельєфний узор вишивки створює гру світла, то вбираючи, то відбиваючи його; поєднуються до десяти технік вишивки, а їх різноманітне сполучення дають безліч вишуканих орнаментальних композицій; філігранна краса узорів досягається використанням наскрізних технік вишивки. Вдивляючись у такі узори, відчуваєш все зовсім по іншому - плин часу, мить зупиняється, душа відпочиває й тільки диву дивуєшся, як можна створювати таку тонку роботу...
Сучасна вишивка — це, насамперед, вироби підприємств художньої промисловості.
Вишивка-один із видів народного декоративного мистецтва. Орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, виконане різними ручними або машинними швами. Вишивку вживають в українському побуті передусім на предметах одягу. Крім того, вишивки поширені на предметах домашнього вжитку.
Кольори української вишиванки загалом відомі в обмеженій кількості й гармонійних сполуках. Найбільше уживані чорна і червона барви. Часами долучають зелену й синю.  Популярні способи вишивання: мережка, гладь, низь, хрестик.
Розповідь майстрині народної вишивки про свою цікаву, прекрасну та цінну творчість
Мені випала нагода поспілкуватися дійсно зі знавцем своєї справи, творчою та обдарованою жінкою Любчич Наталею Миколаївною. Вона працює у Будинку дитячої творчості вчителем бісероплетіння та вишивки. До неї на гурток я ходжу вже більше восьми років. І за ці роки я дійсно багато чому навчилася. Разом з керівницею гуртка ми побували на різних виставках та конкурсах в Києві, Дніпрі, Кривому розі та Інгулецькому районі. Вишивання та робота з бісером захоплюють та іноді в тяжкі часи і заспокоюють. Особисто я хочу висловити подяку Наталі Миколаївні за те, що вона не тільки багато розповіла про народну вишивку, але і навчила багатьох дітей та дорослих, і мене в тому числі, цьому ремеслу. Побільше б таких творчих та талановитих людей як Любчич Наталя Миколаївна - майстриня народної вишивки та бісероплетіння.
- Наталю Миколаївно, розкажіть, будь ласка, де пройшло Ваше дитинство та юність?
- Народилася я в селищі Широке, і саме тут і пройшло моє дитинство та юність. Тут я вийшла заміж. Маю трьох синів та онука.
- Яку ж ви маєте освіту та хто ви за професію?
- Освіту я маю середню спеціальну. За професією я вихователь дошкільних закладів. Деякий час я працювала в дитячому садку, зараз  працюю в Будинку дитячої творчості вчителем бісероплетіння та народної вишивки.
-І як давно Ви займаєтесь цим ремеслом?
-Бісероплетінням я займаюсь 13 років, вишивкою-31 рік.
-Чи брали ви участь в конкурсах?
-Так. Беру участь в різних районних, обласних, всеукраїнських та навіть міжнародних конкурсах. Мене запрошують на майстер-класи в Петриківку, Дніпро, Кривий ріг. Нещодавно запросили взяти участь у Всеукраїнській виставці народного мистецтва козацького краю, куди приймають роботи лише українського характеру.
-Розкажіть, які ж Ви використовуєте техніки в вишивці.
-Технік є багато, до 70 видів. Але мені подобаються українські народні, наприклад: занизування, мережка, хрестик, виколювання.
-Яким кольором нитки Вам подобається вишивати?
-Найбільше я люблю вишивати білою ниткою по білій канві.
-Скільки ж часу Ви витрачаєте на виготовлення виробу?
-Дивлячись на який виріб. Вишивка хрестиком займає від 2 тижнів до 1 місяця. Робота над герданом займає від 2 днів до 2 тижнів.
-Скажіть, а хтось з членів вашої родини займається цим ремеслом?
-Знаєш, хоч у мене і троє синів, але кожен зуміє і вишити, і зробити щось з бісеру. Старший син вміє вишивати, у нього отримуються дуже гарні роботи, середній син схильний до мозаїки, а менший син уміє і вишивати, і робити прекрасні роботи з бісеру на станку, за що і отримав диплом.
-Дякую, Наталю Миколаївно, за цікаві відповіді, було приємно з Вами поспілкуватися. На все добре, творчих успіхів Вам!
Паспорт інформатора
Назва твору
Вишивка
Жанр
Розповідь
Місце запису
Дніпропетровська область, Широківський район, смт Широке, вул. Кам'яногірка, 13
Час запису
Серпень 2017 року
Від кого записано
Любчич Наталі Миколаївни, українка, освіта середня спеціальна, керівник гуртка бісероплетіння та вишивки, одружена
Звідки знає твір
З літературних джерел, інтернет ресурси, розповідей майстрів вишивки, спілкування з народними майстрами вишивки
Супроводжуючі матеріали
Фото
Хто зібрав матеріал
Кушнерук Катерина

Додатки
                              
                      
          
 





Бісероплетіння — один з видів декоративно-прикладного мистецтва, який став хобі ще багато років тому. До наших днів дійшли роботи з бісеру з Давнього Єгипту. І багато сучасних техніки бісероплетіння запозичені у єгиптян. Зараз вони так само допомагають умільцям створювати справжні шедеври.
З XIX ст. на Україні популярними стали вироби з бісеру. Це передусім жіночі прикраси. З фабричних намистин із фарфору та кольорового скла в домашніх умовах виготовляли гердани (Гуцульщина, Поділля), "силянки" (Закарпаття), "крайки" (Лемківщина). Бісер широко використовували і для декорування жіночого одягу. Традиційне використання бісеру не припинилося і в наш час, тільки розширився діапазон його застосування (наприклад, для виготовлення настінних панно, картин тощо).
Українські жінки здавна вишивали свій одяг, прикрашали хату вишитими рушниками, картинами, стелили на святковий стіл вишиті скатертини. І нині живе це мистецтво в роботах народних майстрів.
Захоплюється вишивкою і Лариса Миколаївна Бабенко, жителька смт Широке.
Лариса Масай ( Бабенко) народилась в смт  Широке, тут вона в 1974 році закінчила середню школу, вступила до  Криворізького Гірничого  інституту. Тут вона знайшла свою долю. Майбутній чоловік Лариси Миколаївни був військовим, тому після весілля молоде подружжя відправилось на Далекий Схід.
Ларисо Миколаївна,якими були Ваші перші кроки в мистецтві рукоділля.
-Починала займатись макраме,вишивками, багато в'язала коли була на далекому Сход
i,переїхавши сюди, до Широкого, менi подарували друзі iкону Божої Матері,вишиту бісером. Саме тоді задумалась: « Чи зможу і я створити таку красу?» . 
Пам'ятаєте свою першу роботу? Що на нiй було зображено?
-Першою мо
єю роботою була iкона Христа Спасителя. Картину менi подарувала донька на день народження, а далi вже почала вишивати інші картини та одяг
Що для вас вишивання iкон?
-Як не дивно це звучить,
але вишивати ліки святих менi найлегше. На них, здається, навiть бiсеринки кладуться краще й вiд вишивки не можна вiдiрватися. Тодi в душi оселяється вiдчуття радостi й умиротворення з усiм навкруги.
За скiльки рокiв ви зробили стiльки шедеврiв?
-Я займаюсь вишивкою 5 рокiв, як пішла на пенсію .
Чи багато часу займає одна робота?
-
Iкону я можу вишити майже за тиждень , а ось iкона «ТАЙНАЯ ВЕЧЕРЯ» зайняла у мене 2 тижні, в перервах з хатньою робою. 60 тисяч бісеринок  нашито в цій картині святих. А ось одяг, який я вишиваю, забирає трохи бiльше часу.
Говорять
, що для вишивання iкон потрiбно благословiння церковнослужителя, а у Вас воно є?
-Так,
для цiєї роботи , потрiбно мати благословіння, якщо ви його не отримали, то, безперечно, кожну iкону слiд освятити.
Де ви навчались
так гарно вишивати та чи передаєте комусь свою майстернiсть?
-Я навчалась сама,
своє захоплення передаю двом Юлiям-донцi й невiстцi. Вважаю, що вiд мене вони отримують у спадок безцiнний дар-умiння мережити на полотнi чудовi вiзерунки й цим нести людям вiру в добро, красу та любов до вiчного.
Звiдки берете iдеї?
-Я беру iдеї звiдусiль,
в магазинi, в iнтернетi, на вулицi десь побачу гарну картину чи поєднання кольорiв i вiдразу приходить натхнення на нову роботу.
Адже цi картини дуже коштовнi,
чи заробляєте ви на своєму ремеслі?
-Нi
, я нiчого не продаю, я тiльки дарую своїм друзям та близьким. Менi пропонували навiть привезти свої картини в художню майстерню на продаж, але я не наважилась.
Який колiр використову
єте найчастiше?
-Найбiльше подоба
ється вишивати бiсером яскравих вiдтiнкiв, якi несуть тепло, затишок й гармонiю як у душу, так i домiвку, найчастiше це червоний та зелений кольори.
Хто найбiльше цiну
є ваші роботи?
-
Ну, звичайно, чоловік - Микола Iванович. Він говорить, що тепер у нього навiть не виникає потреби задумуватись, що подарувати на свято. Це завжди буде бiсер, картина або якесь полотно, тканина, iнодi навiть пiдказує де який колiр взяти, який вiзерунок вишити. 
Де про вас повiдомляли?
- Про мене
є стаття в районній газетi «ВIСНИК», розповiдали по телеканалу РУДАНА .
С
кільки у вас картин?
-У мене 18 вишитих картин.
Одну подарувала до церкви.
Чи пропонували вам виставку?
-Так пропонували,
якщо все складеться добре, то на наступний 2018 рiк буде виставка моїх робiт, картин та одягу в м.Кривому Розі. Одяг буде представлений на моделях…
Як на Вашу думку, вишивка підвладна моді?
- Я вважаю , що не можна говорити « мода на вишиванки». Адже мода мінлива: сьогодні вона одна, а завтра зовсім інша. А вишиванка саме та річ, яка не диктується модою. Це щось вічне, безсмертне. Вишиванки передаються з покоління в покоління, творять історію. Їх носили наші пращурі, сьогодні їх одягають наші діти, завтра власники старовинних виробів дадуть вишиванкам нове життя. І цей процес безкінечний. Творіть красу своїми руками створюйте гармонію для своїх рідних та близьких, й ви завжди буде оточені любов’ю і радістю, будете щасливі.
Паспорт інформатора:

Назва твору
Вишивка
Жанр
Розповідь
Місце запису
Дніпропетровська область, Широківський район, смт Широке, вул. Шевченка, 99
Час запису
Серпень 2017 року
Від кого записано
Бабенко Лариса Миколаївна, українка, освіта вища, економіст, одружена, пенсіонер
Звідки знає твір
З літературних джерел, інтернет-ресурси, розповідей майстрів вишивки.
Супроводжуючі матеріали
Фото
Хто зібрав матеріал
Фурсова Дар’я та Краснощокова Аліна

    




Додатки:
                                     
       

Як кам’яні були сокири,
Як письма не знав ще світ,
То люди, мов печерні звірі,
Жили між скель і між боліт.
Та в Україні гожі села
Уже стояли на горбах,
Пишалися хатки веселі
У візерунках, у квітках.
А посуд – стань лише й дивися!
Хто тих людей учив красі?
Було ж це літ тому п’ять тисяч
В доби камінної часи.
То наших предків предки давні,
Та сама кров, той самий рід,
Культурою своєю славний
Деревообробка, різьбярство. Дерев’яні вироби на Україні відомі теж із найдавніших часів, особливо поширились на територіях, де деревина була основним матеріалом. З дерева виробляли посуд, знаряддя праці, човни, господарське хатне начиння тощо. Найдавніші способи обробки деревини, що збереглись і до наших днів, - випалювання та видобування. Так виготовляли дріжки, ступи, ложки, човни тощо. Пізніше виникли досконалі техніки із застосуванням багатьох інструментів, на основі яких розвинулись такі ремесла, як бондарство (виготовлення бочок) та стельмахівство (виготовлення возів і саней). Різьблення – народне мистецтво, яке розвинулось з деревообробних ремесел як допоміжне.
Народні ремесла не зникають і зараз. Люди прагнуть відтворювати давні традиції свого народу і в наший час. Хтось має батьків, які займаються народними ремеслами, а хтось навчається самотужки, перші навички діти отримують  у школі. Вчитель навчить багато чому, а чи розвивати ці вміння, чи залишити їх на одному рівні - це залежить від вас. Зараз у нас на Широківщині є багато людей, які не залишили народне ремесло, і по цей день займаються ним і розвивають його. У нашому селищі є чоловік, майстер, який на основі шкільних знань і власних навичок створив ковальню – Білявський Олег. Він виготовляє на замовлення ковані вироби для домашнього вжитку ( ворота, підставки, арки, сувеніри).  Не можна не згадати обробку деревини батька та синів сім’ї Захарчук, що мешкають у селищі Благодатне, які цінують ремесло та займаються ним.Вони використовують техніку "Об'ємне різьблення". А також роботи Д.Тараненка. У своїх роботах він застосовує поєднання технік різьблення, випалювання, розпис.
Наш народ не забуває давніх традицій та ремесл, і продовжує їх втілювати у життя.
Майстер з великої літери
Нам випала можливість побувати в гостях у Смолярчука Степана Михайловича, в людини, яка водночас навчає дітей та розвиває дереворобне ремесло. Ми взяли в нього інтерв’ю.
- Чому саме професію вчитель ви обрали?
- Закінчивши школу, я був піонер-вожатим. Мені сподобалась робота з дітьми і я вступив до Криворізького педагогічного інституту за спеціальністю - трудове навчання. Я вважаю, що вчитель праці повинен вміти все: працювати з будь-яким матеріалом: дерево, метал, електрика, тканини. Спочатку треба навчитися самому цього, а потім вчити інших.
- Хто з вашої родини займався подібним ?
- Так, мій батько був теслярем, тому з раннього дитинства я контактую з таким матеріалом, як дерево.
- Скільки часу ви витрачаєте на свій виріб, від найменшої до найбільшої кількості часу?
- Найменший час виготовлення моєї роботи - два тижні, найбільший – місяць. Мінімальний час учня - місяць.
- Як ви організовуєте навчання школярів?
-  Я намагаюся розбавити шкільну програму чимось новим, творчо підходжу до викладання цього предмету, щоб у майбутньому житті дітям це було потрібно. На моїх уроках хлопці займаються різьбленням, токарними роботами, дівчата розписують дощечки і потім дарують їх мамам або бабусям. Я веду гурток «Різьблення і обробка деревини» уже 15 років. Серед учнів, що займаються цією справою, я можу виокремити роботи Мироненка Владислава, які не раз були представлені у м.Дніпро та відзначені дипломами і грамотами, Божка Сергія, який став обласним призером, Пудвеля Сергія та Мироненка Дмитра, чиї роботи були відзначені у м.Дніпро та відіслані на виставку до Києва.
- З яким матеріалом вам найбільше подобається працювати?
-Я маю добрі навички роботи і з металом, і з деревиною. Але ,звичайно, найбільше мене приваблює дерево. У кожного дерева своя текстура. Воно дуже м’яке, тепле, підвладне роботі над ним.
- Чи є у вас улюблені техніки ?
- Токарні роботи дуже люблю, випалювання, воно потребує великої уваги та обережності.
- Чи брали ваші роботи участь в конкурсах?
- У минулому році в місті Кривий Ріг, на міському рівні, проходила виставка «Різьблення по дереву». Там були і мої роботи, за які я був нагороджений дипломом.
- Хто в вашій родині займається цим ремеслом?
- Син та онук уміють. Внук з такою любов’ю приходить до майстерні та працює над своїми виробами.
-Ну що ж, Степане Михайловичу, дякуємо за вашу розповідь. Бажаємо вам творчих успіхів та слухняних і талановитих учнів.




Паспорт інформатора:
Назва твору
Різьблення і обробка деревини
Жанр
Розповідь
Місце запису
Дніпропетровська область, Широківський район, смт Широке, Широківська СЗШ №1, вул.Набережна,120
Час запису
Серпень 2017 року
Від кого записано
Смолярчук Степан Михайлович, українець, освіта вища, одружений, вчитель трудового навчання, стаж роботи 48 років
Звідки знає твір
З літературних джерел, розповідей майстрів обробки древини.
Супроводжуючі матеріали
Фото
Хто зібрав матеріал
Панченко Вікторія та Алхімова Дарина

                                             







Додатки