Лекції для батьків

        Широківська середня загальноосвітня школа №1

               Лекція на тему:

«Позитивна самооцінка – основа життєвого успіху дитини»

                                       Вчитель СиницькаЗ.П.

                          

Позитивна самооцінка — основа життєвого успіху дитини самооцінка, оцінка своїх можливостей і перспектив спочатку складається на основі оцінок і ставлення батьків. Надалі дитина, сама того не усвідомлюючи. діє відповідно до батьківських прогнозів. Наприклад, твердження батька: «З тебе нічого путнього не вийде!» може запрограмувати дитину на поразку в житті. Висока самооцінка сприяє особисгісному зростанню, самоствердженню дитини. Занижена або завищена заважає розкриттю індивідуальності, сприяє формуванню комплексів (неповноцінності, переваги).

У сім'ях, в яких позитивно оцінюють особистість дитини, виявляють віру в її можливості, звертають увагу на досягнення, не перебільшуючи їх при цьому, поважають її думку, надають підтримку, у неї формується висока самооцінка. Рівень домагань такої дитини, те, на що вона претендує в житті, те, чого прагне досягнути, відповідає її можливостям. У майбутньому вона зможе ставити перед собою конкретні завдання і виконувати їх.

Дитина із заниженою самооцінкою зростає в сім'ї, де байдужі до неї, втручаються в її життя тоді, коли виникають проблеми, зокрема з успішністю, а зазвичай мало цікавляться заняттями і переживанями своєї дитини. Негативно відгукуючись про дитину, акцентуючи увагу на її помилках і поразках, порівнюючи з іншими, успішними дітьми, батьки формують негативне самоспринятя. Дитина з низькою самооцінкою не претендує на багато що в житті – ні в теперішніму часі, ні в майбутньому, не ставить перед собою внсокої мети, оскільки не впевнена, що зможе її досягнути, постійно сумнівається у своїх можливостях, які в реальності вищі ніж вона передбачає. Вірджинія Сатир, відомий сімейний психолог; стверджувала, що всі болі людини, її проблеми і навіть злочини - все це результат низької самооцінки, яку люди не змогли ні усвідомити, ні змінити.

Завищена самооцінка формується тоді, коли дитину виховують за принципом кумира сім’ї, постійно похвалюють її, вважають винятковою,чекають від неї високих результатів, орієнтують на першість в усьому. Виростаючи, така дитина багато чекає від життя: популярності, матеріального достатку. Однак не вміє співвідносити свої можливості з вимогами ситуацій. Розраховано тільки ва успіх, вона переживає невдчі як життєву трагедію.

Вплив батьків на становленя особистості дитини відбувається не тільки прямим, а й опосередкованим способом. Багато хто з психологів вважає що особистість формується шляхом навчання та ідентифікації (оточення) зі значущшими людьми. У нормі дівчатка ідентифікують себе з мамою, а хлопчики – з татом. Наслідком ідентифікації є інтроекція, тобто «вбирання» в себе цінностей, установок, рис характеру когось із батьків дитина засвоює його способи поведінки, тобто починає поводитися подібним чином. Спостерігаючи за поведінкою близьких дорослих, дитина вчиться бути чуйною, альтруїстичною, чи, навпаки – агресивною, злою. Ставлення батьків до сусідів, друзів, до роботи, грошей фіксується в сфері психіки дитини, чого вона не усвідомлює, але поступово це стає її ставленням. Система цінностей і норм поведінки формується через спостереження й моделювання поведінки батьків. Однак не треба вважати, що дитина – це «чишта дошка», на якій під вплавом соціуму «пишуться » характеристики осбистості.

Дитина народжується з генетично заданими властивостями, що складаютьоснову її індивідуальності. Базові властивості особистості, які називаютьтемпераментом, обумовлюютьіндивідуальний спосіб реагування (поведінки) дитини, особливості її емоційної сфери.

Подібно до дерева, особистість дитини залежить від середовища свого зростання. Звичайно, діти можуть «рости» і в несприятливих умовах, бо сила життя нездоланна, але при цуьому є ймовірність, що зростання їх піде «не в тому напрямі» і особистість буде дисгармонійною.

Батькам необхідно знати, що дитині для нормального розвитку треба переживати всю канву почуттів - від радості й задоволення до болю і горя. Не можна відгородити її від життя, опікою захистити від негативних переживань або жорстокістю привчити до протистояння навколишньому.

  Пам’ятка для добрих батьків

1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою як ви. Або такою, як ви хочете.  Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.
2. Не думайте, що дитина ваша. Вона – Божа.
3. Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той - третьому: це незворотній закон вдячності.
4. Не ображайте дитину, щоб в старості не істи гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш.
5. Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо? Ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легше, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.
6. Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона – особистість!
7. Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.
8. Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.
9. Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.
10. Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.
11. Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй розуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.
12. Залучайте дитину до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що вона не все зробить до ладу.
13. З повагою ставтесь до дитини і її справ.
14. Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти родини.

Берегите своих детей,
Их за шалости не ругайте.
Зло своих неудачных дней
Никогда на них не срывайте.
Не сердитесь на них всерьез,
Даже если они провинились,
Ничего нет дороже слез,
Что с ресничек родных скатились.
Если валит усталость с ног
Совладать с нею нету мочи,
Ну а к Вам подойдет сынок
Или руки протянет дочка.
Обнимите покрепче их,
Детской ласкою дорожите
Это счастье ? короткий миг,
Быть счастливыми поспешите.
Ведь растают как снег весной,
Промелькнут дни златые эти
И покинут очаг родной
Повзрослевшие Ваши дети.
Перелистывая альбом
С фотографиями детства,
С грустью вспомните о былом
О тех днях, когда были вместе.
Как же будете Вы хотеть
В это время опять вернуться
Чтоб им маленьким песню спеть,
Щечки нежной губами коснуться.
И пока в доме детский смех,
От игрушек некуда деться,
Вы на свете счастливей всех,
Берегите , пожалуйста, детство!

Лекція на тему: Гуманні взаємини батьків і дітей

Важко знайти батька чи матір, які б незалежно від їхнього віку, національності, місця проживання і рівня освіти не бажали щастя своїм дітям, не мріяли про те, щоб вони виросли здоровими, розумними і чуйними до інших, у першу чергу до батьків та рідних. Однак в житті таке виховання і взаєморозуміння досягається не завжди. Протягом усієї історії розвитку людства і становлення сім’ї, зокрема її виховної функції, так і не вдалося знайти єдиного універсального рецепту успішного сімейного виховання. У чому ж причина? Вона в тому, що однакових дітей, як і однакових батьків, не існує. Кожна особистість не повторна і самоцінна, і в питаннях взаємин між ними завжди потрібно виходити саме з цього.

Що таке «взаємини»? Об’єктивною оцінкою взаємин виступає спільність інтересів, ближніх чи віддалених цілей, поглядів. Взаємини аналізуються і формуються в спілкуванні, яке конкретно реалізується через мову, міміку і жести, співпрацю, співпереживання, різні форми поведінки. Вони передбачають обмін думками, ціннісними установками, вивчення реального досвіду сторін з метою встановлення взаєморозуміння. Тільки при збалансованій взаємодії виникає симпатія, дружба, любов, довіра. Порушення балансу між сторонами веде до ущемлення особистісного «Я», наслідком чого бувають образи, пригніченість, невпевненість, страждання, недовіра, небажання співпрацювати.

    Життя засвідчує, що взаємини між людьми, зокрема між батьками і дітьми, не завжди бувають гуманними. У чому сутність гуманних взаємин? Насамперед, це різновид моральних стосунків, які виявляються в доброзичливості, довірі, повазі, справедливості, нетерпимості до зла, жорстокості, насилля. Гуманність є способом міжособистісних стосунків, за яких кожний ставиться до іншого як до себе. У цьому головний принцип гуманності.

     Від порушених стосунків страждають діти. Ці страждання, як правило, пов’язані з відсутністю необхідних матеріально-побутових умов та уваги до дитини, її потреб і проблем, з відсутністю емоційного тепла і відчуття захищеності в навколишньому світі. Як свідчення спостереження, багатьох сім’ях не дослухаються і не зважають на думку дитини, нав’язують свою волю, порушують режим життя, показаний її віковими психологічними властивостями, карають за будь-яку провину, навіть якщо вона скоєна не навмисне, інколи б’ють жорстоко в результаті чого нерідко виникає каліцтво.

      Джерелом впевненості людини в собі є любов до інших. Люблячи, людина знаходить радість у радості іншого. Кількість цієї радості визначається тим, наскільки їй вдалося перебороти егоїзм.

       Дитина потребує постійного підтвердження любові до себе. Саме це почуття дає їй відчуття захищеності, безпеки і впевненості в собі. Однак, любов батьків до дитини, як і самі батьки, буває різною. Більшість батьків любить своїх дітей і ладні при потребі захищати їх ціною власного життя.

Трапляється і навпаки. Деякі батьки люблять своїх дітей надто палко і хизуються як самими дітьми, так і тим, що вони роблять. У таких сім’ях дитина росте, плутаючи любов із захопленням нею, і якщо за якихось обставин не відчуває його, то поступово починає віддалятися від батьків і стає прихильною до тих, хто нею захоплюється. Якщо ж нею не захоплюються й інші оточуючі, то вона впадає в депресію. За такої любові дитина може поступово перетворитися у маленького тирана, вимогливого і зарозумілого.

      Поряд із надмірною любов’ю не менш проблематичною є недостатність любові. Коли дорослі намагаються дітям не показувати своєї любові, ті можуть думати, що нікому не потрібні , або, навпаки, виключною поведінкою намагаються привернути до себе увагу, робити все і, як правило, частіше погане, щоб їх помітили, щоб до них не були байдужими.

Інтуїтивно дитина робить висновок, що, якщо дорослим байдужі її почуття, то байдужа і вона сама.

Це відчуття, як правило, поглиблюється з роками.

Особливістю гуманних взаємин є те, що кожну людину сприймають такою, якою вона є. Це стосується взаємин між батьком і матір’ю, в основі яких є не тільки глибокі почуття одне до одного, повага до думки, інтересів, тих справ, якими вони займаються, шанобливе поводження, а й велика відповідальність перед собою і суспільством за майбутнє їхніх дітей. Отже, приклад гуманних взаємин дітям подають батьки через стосунки між собою та ставлення до своїх батьків і до них, своїх дітей.

       У сучасних умовах необхідна система виховання на основі любові  і логіки. Її сутність базується на тому, що ефективність виховання досягається любов’ю, яка не означає вседозволеність, не терпить зневажливого ставлення, але в той же час є настільки сильною, що дозволяє дітям робити помилки і вчитись на них. Логіка зосереджується на наслідках, які є результатом цих помилок. Ці наслідки в поєднанні з батьківським розумінням і співпереживанням дитячих проблем, болю і горя несуть в собі великий виховний потенціал, внаслідок чого формується самооцінка дитини, її вміння вести себе і виявляти емоції адекватно ситуацій, що виникли, грамотно  вирішувати проблеми вибору, спонукає до обдумування своїх вчинків, а, отже, до відповідальності за них.

         Якщо сімейне виховання розглядати з позиції інтересів дитини, то їй найбільше потрібні відчуття фізичної і психологічної безпеки. А тому найперший обов’язок батьків полягає в тому, щоб забезпечити їх дитині.

         Пам’ятайте ,  кожна дитина має право:

·        бути любимою – без будь-яких сумнівів;

·        рости у безпечному фізичному і психологічному середовищі; на забезпечення їй необхідних умов для вчасного інтелектуального, морального, емоційного, естетичного і соціального розвитку;

·        бути вислуханою і почутою; на повагу її почуттів;

·        на серйозне, уважне і шанобливе ставлення до її особистості;

·        на самовираження.

    Ці права дитини реалізуються через гарантії чинного законодавства, створення відповідних умов і гуманного оточення, дотримання моральних норм взаємостосунків у сім’ї та суспільстві.

      Разом з тим, батьки також потребують психологічної підтримки і мають свої права в умовах сім’ї, хоч і не всі з них регламентовані офіційними законами. До таких належать насамперед ті, що стосуються права на повагу і розуміння дітьми, на увагу до їхніх проблем, на відпочинок, задоволення духовних потреб та інтересів, права на особисте життя тощо. Але реалізуються вони, як правило, тоді коли ці батьківські права розуміють діти, сприймають їх як життєву необхідність і дають змогу батькам їх реалізувати.

        Отже, основи гуманних взаємин батьків і дітей формуються завдяки взаєморозумінню, визнанню і самовдосконалення. Розуміння необхідності такої взаємоповаги досягається завдяки діяльній любові. Її сутність виявляється не тільки в глибокому і ніжному почутті, ай у потребі і вмінні турбуватися одне про одного, допомагати і приносити радість.

         Буває, що протиріччя між дітьми й батьками виявляється чітко, а й іноді їм не надається значної ваги. Зараз ми надамо вам можливість поглянути на деякі ситуації, які виникають в сім’ї, очима ваших дітей, а потім порівняти свої відповіді з їхніми поглядами проаналізувати результати цих порівнянь.

      (Батьки відповідають на запитання анкети. Після цього їм для порівняння роздаються відповіді їхніх дітей).

        Давайте з’ясуємо, у чому може навчитись дитина в певних ситуаціях. Батькам пропонується закінчити речення:

Якщо:

1)     дитину постійно критикують, вона вчиться … (ненавидіти);

2)     дитина живе у ворожнечі, вона вчиться бути … (агресивною);

3)     дитина виростає в докорах, вона вчиться … (жити з почуттям провини);

4)     дитина виростає у терпимості, вона вчиться … (розуміти інших);

5)     дитину хвалять, вона вчиться … (бути благородною);

6)     дитина виростає в чесності, вона вчиться … (бути справедливою);

7)     дитина виростає в безпеці, вона вчиться … (цінувати себе);

8)     дитину підтримують, вона вчиться … (цінувати себе);

9)     дитину висміюють, вона вчиться … (бути потайною,замкнутою);

10)дитина живе в розумінні  та дружелюбності, вона вчиться … (знаходити любов у цьому світі).

- Що можна сказати насамкінець? У нас у всіх є можливість вибору. Проте саме від вас в найбільшій мірі залежить, якою виросте ваша  дитина, якою вона увійде в доросле життя.

 Важливо пам’ятати, що найбільший вплив на  формування особистості дитини мають справжні вчинки і поведінка батьків, а не їхні слова і моральні повчання.

        Діти мають робити, те що хочуть, а хотіти вони повинні саме того, чого бажає педагог (Ж.Ж. Руссо).

  

 Поради для батьків

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.
2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.
3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.
4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.
5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?» Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.
7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.
8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.
9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.
10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.
11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».
12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.
13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.
15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.
16. Учіть підлітка:
цінувати дружбу, поважати суспільну думку;
правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;
порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.
17. Виховуйте:
витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.
чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.
18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.
19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.
20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.
21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»
22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»
23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.
24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».
25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..
26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.
27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».
28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.